700-річний Запорізький дуб. Частина 3

Третя і остання частина розповіді Шелегеди Віталія про Запорізький дуб та його поступову загибель.

700-річний Запорізький дуб. Частина 1
700-річний Запорізький дуб. Частина 2

Історико-культурний комплекс «700-річний Запорізький дуб»

Зазвичай у природі плодоносити дуб починає на 20-30-й рік життя, великі врожаї дає раз в 4-5 років, хоча плодоносить майже щорічно. За даними 1979 р. Запорізький дуб рясно плодоносив один раз в два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів. Туристи охоче брали ці плоди на згадку, розвозили й саджали  їх по Україні й по всьому світу. Але наприкінці 80-х років дуб несподівано дав 8 центнерів – жолуді не встигали прибирати. Хто ж тоді знав, що багатовікове дерево у передчутті загибелі намагається залишити якнайбільше нащадків.

На початку 90-х років Дуб перестав викидати листя, з нього поопадала майже вся кора. На додаток до цього у 1997 році в дерево вдарила блискавка і вигоріло 4 квадратних метри кори і лубу. Про майже мертвий дуб забули, територія навколо була вкрай занедбана, до символу Запоріжжя перестали навідуватися туристи.

Головною версією загибелі дубу є різке підняття ґрунтових вод біля дубу до рівня 1 м від поверхні у результаті споруди кількох дамб на річці Верхня Хортиця у 60-ті роки ХХ століття. Це призвело до поступового гниття і відмирання центрального стрижневого кореня дерева та пригнічення периферійної кореневої системи вздовж всієї крони. Для спасіння Дуба у 70-ті роки була побудована дренажна система, яка знизила рівень ґрунтових вод до 2-х метрів від поверхні і стабілізувала стан дерева. У такому режимі Дуб міг б жити ще століття. Але впродовж наступних десятиліть дренажну систему ніхто не чистив, і дерево стало поступово вмирати.

У той час, як владні структури поставилися цілком байдуже до вмирання Дубу, група ентузіастів намагалася врятувати пам’ятку:  з ціллю відводу зайвої вологи рили і вичищали дренажні колодязі, вводили у ґрунт стимулятори росту, закопували під деревом туші худоби, заливали бетоном тріщини, обрізали засохлі гілки. І зусилля природоохоронників не залишилися марними. Неочікуване у 1996 році одна з гілок напівмертвого дуба дала листя, а восени навіть жолуді [Лазутин, 2018].

Для підтримки життя Дуба та його системного лікування був   організований громадський благодійний фонд «Запорізькі святині», який розпочав роботу зі створення історико-культурного комплексу «700-річний Запорізький Дуб».

У 2001 році, до 10-тої річниці незалежності України, комплекс був відкритий (автор проекту – народний художник України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка А. В. Гайдамака). Стовбур і сухі гілки Дуба були закріплені за допомогою тросів і металевих щогл таким чином, що здалеку він був схожий на корабель — гілки і каркас схожі на щогли, троси — на снасті. Біля Дубу встановили кілька паркових скульптур з бронзи, а у 2004 р. поряд з деревом освятили храм Покрова Пресвятої Богородиці, побудований прямо над річкою Верхня Хортиця. До Запорізького дубу знову повернувся статус важливого історичного та туристичного об’єкту.

У 2003 році після візиту до історико-культурного комплексу учениця 4-го класу ЗНВК № 20 м. Запоріжжя Аня Сологуб написала вірш про дуб-велетень.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДУБ

Росте цей велетень у нашім краї,
І знаменитий він на цілий світ,
Він сім сторіч міцніє і зростає,
Із давнини нам шле привіт.
Під кроною його збиралися козаки,
Щоби листа султану написать.
Богдан Хмельницький тут збирав загони,
Щоб волю Україні дарувать.
Натхненний величчю його й красою,
Коли повз нього проїжджав,
Великий Пушкін легкою рукою
Вступ до поеми написав.
А нині велетень цей гине,
Не пощадили і його віки.
Всього один лиш стовбур зеленіє
І чорні зранені гілки.
Створіння рук людських його згубило,
Піднявши воду до його корінь.
А далі блискавка в нього влучила,
І він від болю посивів.

А. Сологуб

У 2009 р історико-культурний комплекс був переданий в довгострокову оренду дитячо-юнацькій школі козацького бойового мистецтва «Спас». Тут почали проводитися її заняття й виступи, розважальні заходи на державні та релігійні свята, були облаштовані сувенірна крамниця, ресторан, арт-зал, дитячі майданчики та інші інфраструктурні об’єкти.

У 2010 році Міністерством охорони навколишнього середовища України був проведений конкурс «Національне дерево України», відповідно до якого будь-який громадянин України або організація могли запропонувати найстаріше, меморіальне, історичне або естетичне цінне дерево і брати участь у його обранні. Всього на конкурс було номіновано 35 видатних дерев з різних регіонів країни. За підсумками загальнонародного голосування Національним деревом України був визнаний Запорізький дуб, який у номінації «Історичне дерево» зайняв І місце. Запорізька міська рада отримала відповідний сертифікат Міністерства охорони навколишнього середовища України, який засвідчив, що Запорізький дуб є «національним» і буде вважатися таким ще щонайменше сто років.

Але ні створення історико-культурного комплексу, ні надання Дубу статусу Національного дерева України не зупинили руйнування дерева.

У 2012 році у біля основи тріснула одна з найбільших гілок дубу, деревина якої виявилася гнилою. Її стан, та стан ще однієї гілки визначили аварійним, і щоб зберегти головний стовбур дерева, орендаторами історико-культурного комплексу та органами влади м. Запоріжжя було прийняте рішення їх видалити.

У подальшому, щоб уповільнити руйнування дерева, передбачалося обробити деревину спеціальним розчином, тобто законсервувати, щоб захистити від паразитів живі гілки і зупинити руйнування деревини мертвих гілок.

Видалення гнилих гілок Запорізького дубу. Фото 2012 р.

У 2013 році неподалік від Дуба на місці, де колись стояла хата Ничипора Дейкуна, Павло Карякін, правнук  відомого доглядача Запорізького дуба, та його друзі побудували хатинку-мазанку в національному стилі, за задумками авторів – майбутній мікромузей з історії Дуба. Зробили її з глини, води, соломи і дерева, а дах покрили очеретом. Біля входу до хатинки «посадили» дерев’яну скульптуру діда Н. Дейкуна, який мовчазливо споглядає за колись могутнім велетнем, який так же, як і він сам, перетворився на пам’ятник (автор – харківський скульптур Олександр Сердюк).

Хатинка-мазанка й увіковічений у дереві Ничипор Дейкун – доглядач стародавнього велетня – Запорізького дуба. Фото 2015 р.

Тим часом, стан дуба поступово погіршувався, а обіцяні дії з його збереження  не проводилися. Одна за одною обломлювалися сухі гілки, у 2015 році в дерево знов влучила блискавка, після чого впали ще кілька гілок, частина з яких повисла на тросах «історико-культурного комплексу».

У 2015 році громадська організація «Всеукраїнська федерація бойового мистецтва «Спас», яка опікувалася Дубом з 2009 року, у зв’язку  з відсутності коштів і можливості доглядати за історико-культурним комплексом «Запорізький дуб», відмовилася від своїх зобов’язань. Пам’ятка природи перейшла на баланс Запорізької міської ради. Масові заходи майже припинилися, потік відвідувачів в комплекс значно скоротився, дуб, вкритий великою кількістю тріщин і значною площею трухлявої й гнилої деревини,  залишився, фактично, без догляду.

Сьогодні над Запорізьким дубом нависла небезпека позбавлення статусу ботанічної пам’ятки природи місцевого значення і повного знищення. Проте, навіть якщо найближчими роками сам живий організм дерева остаточно загине, місце його розташування залишатиметься пам’ятним, сакральним об’єктом, пов’язаним з давньою історією регіону та початком заснування менонітської колонії Верхня Хортиця. Враховуючи це, комунальний заклад «Запорізький обласний центр з охорони культурної спадщини» Запорізької обласної ради у 2019 році виступив з ініціативою надання Запорізькому дубу статусу «Пам’ятка історії і культури».

Наявність великої кількості світлин і публікацій, присвячених Запорізькому дубу, дозволяє прослідити, як змінювалися дані про розміри дуба, перш за все обхват його стовбура, тобто як росло дерево впродовж останніх 100 років:

• 448 см (1905 р., Я. Новицький, книга «У берегів Дніпра»);
• 632 см (1961 р., С. Перовська, буклет «Запорозький дуб»);
• 656 см (1963 р., І. Шаповал, книга «В пошуках скарбів»);
• 632 см (1971 р., Г.Т. Забіяка, буклет-фоторозповідь «Запорозький дуб»);
• 632 см (1979 р., В.А. Тіліна, фотобуклет «Запорозький дуб»);
• 850 см (2018 р., пояснювальна записка експертної комісії ЗНУ на засідання Запорізької міської ради) [19];
• 712 см (2020 р., біля основи стовбура на висоті до 1 м над рівнем землі (дані групи ЮНЕКО «КЗ «Центр туризму» ЗОР», кер. Шелегеда В.І.)
• 802 см (2020 р., на висоті близько 1,7-2 м над рівнем землі, дані групи ЮНЕКО «КЗ «Центр туризму» ЗОР», кер. Шелегеда В.І.)

Обхват стовбура Запорізького дуба біля його основи – 712 см. Фото 2020 р.

Джерела і література:

1. Власов О. Ю. Hundertjärige eiche — Запорізький дуб // Заповідна Хортиця. — Запоріжжя, 2018. — Вип. VII. — C. 272—286.
2. Власов О. Ю. Хортицький дуб – святиня вигнанців. // «МИГ», Запорожье, 24/ХII/2015, с. 38: [Електронний ресурс].
3. Фурсова Ф. Голландцы-меннониты юга западной сибири в ХХ веке: традиции и новации. / [Електронний ресурс].
4. Новицкий Я. П. С берегов Днепра (очерки Запорожья): Путевые записки и исследования // Я. П. Новицький. Твори у 5-ти томах. — Запоріжжя: Тандем У, 2007. — Т. 1. — С. 48-183. / [Електронний ресурс].
5. Берестень Ю. В. Організація охорони довкілля в менонітських колоніях Півдня України в ХІХ — початку ХХ століття: до історії Хортицького товариства охоронців природи // Історія і культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки. — Дніпропетровськ, 2012. — Вип. 9. — С. 45-57.
6. Смотритель запорожского дуба Нечипор Дейкун всю жизнь прожил под дубом, охраняя и оберегая его. Проект «Хроник» — «100 известных запорожцев», 28 июля, 2011. — [Електронний ресурс].
7. Шаповал І.М. У пошуках скарбів. – К.: Дніпро, 1965. – 328 с.
8. По древнему пути «из варяг в греки». – М.: Мысль, 1971.: [Електронний ресурс].
9. Супруненко П. Під кроною дубів. // Сучасні запоріжці. — Дніпропетровськ: «Промінь», 1972. – с. 120-126.
10. Запорожский дуб // Литературная газета. – № 138 (2856), 22 ноября 1951. – С. 4.
11. Перовська С. Запорозький дуб. Буклет. – Дніпропетровськ: «Промінь», 1965.
12. Вілінов Ю.А. Легенди Запорозького дуба. / Спадщина. Краєзнавство: розвідки, знахідки, дослідження. Книга 2. – Запоріжжя: ТОВ «ВБ «Кераміст», 2018. – с. 27-32.
13. Запорожский дуб. Záporožsky dub. Фотобуклет. — К.: Мистецтво, 1979. — 24 с. (c. 9-22)
14. Михайлов Б. У лукоморья дуб зеленый. // Заапорожская правда. – 1988. – 12.01.
15. Лазутин А. Почему умирает Запорожский дуб. – сайт ІРньюс, 2018.
16. Запорозький дуб. – Вікіпедія: [Електронний ресурс].
17. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 274 від 6 липня 2010 р. Про підведення підсумків Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України» [Електронний ресурс].
18. У лукоморья дуб пилили. Городские власти и казачество в очередной раз проворонили разрушение 700-летнего Запорожского дуба, занявшись бизнесом у подножия памятника. Фоторепортаж. // Інтернет газета, 24.01.2012: [Електронний ресурс].
19. У запорожского дуба снова появился хранитель. // Позиция, 06 сентября 2013. — [Електронний ресурс].
20. Опасен для граждан: Запорожский дуб перед сносом лишат статуса ботанической памятки, 2018.
21. План колонії Хортиця в 1915–1925 рр. — Kroeker N.J. First Mennonite Villages in Russia. 1789–1943. Khortitsa–Rosental. – Vancouver, 1981. – Р. 124): [Електронний ресурс].

Автор статті: Шелегеда Віталій

---

Інші статті з рубрики «Цікавинки»:

700-річний Запорізький дуб. Частина 1
700-річний Запорізький дуб. Частина 2
Там, где зимуют птицы
Про утку и желтобрюха
Круиз по змеиным местам
Про бакланов на Днепре